Київ прискорює ведення війни та змінює розрахунки Росії

Від останніх змін у керівництві військової адміністрації президента Володимира Зеленського в Києві поступово сформувався новий підхід до управління всією війною. За словами експертів, які оцінювали ситуацію для Seznam Zprávy, цей підхід є менш розрізненим, більш зосередженим та значно швидшим у прийнятті рішень.

Раніше ключові кроки часто розподілялися між різними частинами командування та державними установами. Сьогодні все більше зусиль об'єднуються. Військове планування, робота з розвідувальною інформацією та оборонне виробництво дедалі більше переплітаються та функціонують як єдина система.

"Значення останніх урядових змін безсумнівно пов'язане з тим, що українська позиція поступово зміцнюється. Переміщення колишнього керівника розвідки Кирила Буданова до більшого кола президентського прийняття рішень свідчить про прагнення мати в центрі людину, пов'язану з армією, яка мислить переважно безпеково та стратегічно", - зазначив для Seznam Zprávy аналітик українського сайту The Kyiv Independent Адам Сибера.

Такої ж думки дотримується український політолог Ігор Семиволос: "Останні кадрові зміни представляють собою істотний зсув від класичного бюрократичного управління до гнучкої, швидкої моделі прийняття рішень, пристосованої до високої інтенсивності оборонної війни", - сказав він редакції.

І сам Зеленський підтвердив, що краща координація була метою кадрових змін на початку цього року. "І це вдалося", - оцінив для Seznam Zprávy політолог Олексій Харан з Київського національного університету. На практиці Київ може швидше реагувати на розвиток подій на полі бою.

На початку року після шести років на посаді голови президентської канцелярії Андрій Єрмак, якого вважали найвпливовішою людиною в країні після президента, залишив цю посаду. Його відставка стала причиною найбільшої кадрової зміни в команді Зеленського з початку війни.

"Україна сьогодні виглядає сильніше, ніж протягом багатьох років. Ймовірно, найсильніше з кінця 2022 року, коли вона досягла значних територіальних здобутків у Харківській області на сході та звільнила Херсон на півдні", - зазначив для Seznam Zprávy аналітик аналітичного центру Atlantic Council Пітер Дікінсон.

Водночас поступово послаблюється можливість Кремля проєктувати свою силу на міжнародній арені. "Я вважаю, що ми успішно виявили певні слабкі місця Росії", - додає Харан.

Цей тиск має кілька рівнів. По-перше, українські дронові удари вражають цілі глибоко на російській території, включаючи військову та енергетичну інфраструктуру, що порушує логістику та функціонування постачальних ланцюгів. По-друге, це ускладнює діяльність російських сил в окупованих районах та збільшує їхні втрати, що ослаблює оперативну стабільність на фронті. І, врешті-решт, це також сприяє психологічному ефекту, який знижує відчуття безпеки всередині Росії та ослаблює враження контролю, яке Кремль намагається підтримувати.

Комбінація тиску на різних рівнях, на думку частини аналітиків, може сприяти закінченню війни. Йдеться не про швидку військову перемогу, а про поступове створення ситуації, коли Москва дійде висновку, що продовження бойових дій не принесе кращого результату, ніж переговори.

"У випадку ядерної держави перемога не може бути досягнута рішучою військовою поразкою, а лише примушенням противника змінити свої розрахунки", - пишуть автори лютневої доповіді нідерландського аналітичного центру HCSS.

Згідно зі звітом, Росія закінчить війну лише тоді, коли дійде до п'яти висновків: що українська держава не колапсує, що не зможе контролювати великі українські міста, що не може виграти виснажливу війну, що угода запропонує більше, ніж продовження бойових дій, і що майбутня агресія коштуватиме більше, ніж можна отримати.

На цю логіку спирається і ширша українська військова стратегія, яку Київ поступово розробив після призначення нового міністра оборони Михайла Федорова та публічно описав як стратегію з метою "примусити Росію до миру". План, однак, також поступово змінюється та коригується залежно від змін на полі бою та умов міжнародної підтримки.

В оригінальному вигляді він базувався на трьох основних пріоритетах: захистити українську територію від російських атак з повітря, на землі та в кіберпросторі та одночасно обмежити можливості Росії вести війну через тиск на її енергетичні доходи.

Постепово цей каркас згідно з аналітиками змістився в простішу форму трьох паралельних тисків: підтримувати військовий тиск на фронті, вражати російську логістику та тил і послаблювати фінансування війни.

"Технічно ми зараз достатньо сильні, щоб, наприклад, ізолювати Крим від логістичної підтримки, і те саме ми робимо в районі поблизу Запоріжжя", - пояснює політолог Харан.

З точки зору України, поступова ізоляція Криму стає все більш важливою. Систематичні удари по протиповітряній обороні, аеропортах, логістичних вузлах, складах боєприпасів, радіолокаційних системах та морській інфраструктурі в довгостроковій перспективі підвищують ціну російської присутності на півострові.

В результаті Росія змушена була частину Чорноморського флоту перемістити з Криму, перенести авіацію глибше вглиб країни, а також посилити охорону Керченського мосту та постачальних маршрутів.

З точки зору Києва, це не просто окремі удари, а поступове створення ситуації, коли Крим стає для Росії логістично складнішим і менш стійким простором.

"Хоча Україна ще не має можливостей для його військового звільнення, систематичними ударами вона довгостроково підвищує ціну російської присутності на півострові", - говорить аналітик Сибера, зазначаючи, що здатність підтримувати тиск за сотні кілометрів за фронтовою лінією є одним з найбільших зрушень українських можливостей за останні два роки.

Таким чином, Україна поступово бере на себе більшу частину тиску на Росію. Вона вживає заходів, про які частина експертів закликала вже кілька місяців після повернення американського президента Дональда Трампа до влади, зокрема в зв'язку з його переговорами з російським президентом Володимиром Путіним.

Водночас, згідно з деякими аналітиками, цей розвиток вписується в ширший контекст міжнародної ситуації війни. Роль Сполучених Штатів у мирних переговорах між Росією та Україною частково змінилася, і хоча після нещодавньої угоди на Близькому Сході американці знову активно повертаються до переговорів, Україні вже не так потрібна їхня підтримка, як раніше.

Навпаки, Трамп, згідно з інформацією сайту The Kyiv Independent, у приватній розмові навіть закликав Зеленського діяти сміливіше.

Київ також все більше намагається домогтися прямої зустрічі Зеленського з російським лідером Володимиром Путіним, що підтримує Трамп, тоді як Кремль це відкидає. Один з українських представників заявив, що Трамп тепер не вірить, що Путін зробить щось без тиску.

"Зеленський здобув повагу Дональда Трампа тим, що Україна стає дедалі більш самодостатньою. Саме це тепер може бути причиною, чому Сполучені Штати знову більше залучаються, адже Трамп традиційно прагне бути частиною тих кроків, які сприймаються як прояв сили", - пояснює Дікінсон.

Те ж саме в розмові для Seznam Zprávy минулого тижня сприймав також один з чеських дипломатів, який уважно стежить за ситуацією в Україні та Росії: "Я думаю, що думки Трампа тепер будуть більше на боці України, ніж рік або півроку тому. Президент висловлює певне розуміння української позиції, але росіяни безумовно знову придумають щось, чим намагатимуться вплинути на нього", - сказав він.

Україна також розробляє нові види зброї та системи протиповітряної оборони та намагається замінити американську техніку всюди, де це можливо. З технологічної точки зору країна отримує певну перевагу, зокрема завдяки тому, що міністерство оборони очолює Михайло Федоров, якого багато українців вважають одним з основних двигунів вітчизняних інновацій.

"Федоров має репутацію ефективного та відносно некорумпованого адміністратора. В українському середовищі часто відбувається так, що реформаторськи налаштовані політики поступово залучаються до довгостроково закорінених корупційних структур. У випадку його міністерства цього не сталося, зокрема тому, що відомство формувалося практично з нуля", - пояснює Дікінсон.

Усе це сьогодні сприяє Україні. Але інша важлива проблема, за словами аналітиків, не зникла - це нестача людських ресурсів.

"Хоча Україна здатна звільняти території швидше, ніж раніше, жодного суттєвого прориву в окуповані райони поки що не сталося. Технологічна перевага допомагає компенсувати різницю в чисельності, але не може повністю її усунути", - зауважує Сибера.

Саме тому, на його думку, Україні досі не обійтися без підтримки союзників. В останні тижні питання про те, чи і як Європа могла б більше залучитися, якщо наступні спроби мирних переговорів, що ведуться США, знову зазнають невдачі, постійно стає актуальним.